Підбиваючи підсумки цьогорічного чемпіонату Европи з футболу, яким останній місяць жив весь континент, кореспондент "Експресу" звернувся до легендарного футболіста київського "Динамо" та збірної Радянського Союзу Олега Протасова, який уже давно працює тренером у Греції. Хто ж може краще за нього розповісти про грецький футбол? Цей фахівець поділився з нами своїми спостере­женнями за перебігом подій на Евро-2004, розповів про нові тен­денції у футболі і, звісно, про атмосферу, яка панувала у Греції після перемоги її збірної.

— Як ви гадаєте, чемпіонство греків — це випадковість чи закономірність?

— Це не випадковість і не закономірність. Просто ко­манда поїхала на чемпіонат Європи грати у футбол. Так склалися обставини, ігри, ре­зультати. Десь пощастило, десь футболісти виявили муж­ність, десь — твердість харак­теру, і все це дало результат. Звісно, він несподіваний, ма­буть, це найбільша неспо­діванка за останні роки.

— Греки-грали у футбол захис­ної моделі, і це дало результат. Чи можуть інші клуби взяти на озброєння саме таку тактику? Чи не стане наш футбол у най­ближчому майбутньому таким, який продемонстрували греки, — маловидовищним, але результа­тивним?

— Греки зробили те, що мог­ли. Граючи в інший футбол, вони б не досягли такого ре­зультату. Але я не думаю, що така тактика — майбутнє фут­болу. Ви ж розумієте, що Франція чи Іспанія ніколи не гратимуть у такий футбол. А ось команди, які не належать до суперграндів, цілком мо­жуть перейняти таку модель гри. Я не відкидаю такої мож­ливості. Важко грати з тими-таки французами чи іспанцями у відкритий футбол. Вони кра­щі виконавці, і при такій грі неодмінно переможуть. Тому треба позбавити їх усіх ко­зирів, що й зробили греки. Це був захисний футбол, який дав результат.

— Греки дуже несподівано зійшли на вершину. Як довго вчорашні середнячки можуть протриматися в еліті?

— Складне запитання. Усе покаже час. Тепер їм буде ще важче. Адже греків сприймати­муть набагато серйозніше і відповідно будуть налаштову­ватися на ігри з ними. У цьому я впевнений.

— Чому на цьогорічному Євро визнані фаворити розчаровува­ли, а ось середнячки показували добротний футбол і хороші ре­зультати?

— Це стосується не лише чемпіонату Європи. Пригадай­те, які команди грали у цьо­горічному півфіналі та фіналі Ліги чемпіонів. Це команди, які велику уваги приділяють захисту, багато працюють на полі і мають хороших вико­навців. Вони й досягли цього року успіху. Так само було і на Євро.

А що стосується грандів, то у кожного свої проблеми. Мені важко судити, але гадаю, що французи дещо підупали фізично. У них вже немає тої мотивації, яка була раніше, вони вже всього досягли. В англійців свої проблеми, в іспанців — свої.

— Функціонери УЕФА най­кращим футболістом Євро-2004 визнали капітана грецької збір­ної Теодороса Загоракіса. Ви з цим погоджуєтеся?

— Цілком. Я розмірковував над тим, хтож найкращий гра­вець, і нікого, крім Загоракіса', не знайшов. Мені дуже сподо­бався нападник чехів Мілан Барош, але й він не дотягував до звання найкращого фут­боліста. А ось Загоракіс був справжнім капітаном, вів за собою команду, на полі пока­зав себе відданим футболіс­том, який працює на свою ко­манду і на результат. Тож нікого кращого за цього грав­ця я не бачу.

— Які, на вашу думку, най­кращі матч та гол Євро-2004?

— Мені сподобався матч Англія — Франція. Кажуть, хорошою була гра Португалія — Англія, але я її не бачив, бо якраз у цей час летів до Украї­ни. А що стосується гола... (За­мислюється). Мені сподоба­лись усі голи, які забивав Мілан Барош. Вони були дуже динамічними і важливими для команди. Взагалі, мені сподо­балася чеська команда. Вона була, мабуть, найкращою на цьому чемпіонаті.

— Тобто ви вважаєте, що зван­ня чемпіона заслужила чеська збірна?

— Ні, я ніколи не кажу, хто заслужив. Заслужили ті, хто виграв. А чехи мені дуже спо­добалися. Зрештою, не тільки мені. Вони вирізнялися з-по­між інших команд Євро.

— Фінальний поєдинок ви спостерігали у Греції?

—Так.

— Кажуть, греки влаштували якісь неймовірні святкування...

— І не кажіть. Після матчу на вулицях відбувалося щось фантастичне. Та це були ягід­ки. У понеділок команда по­вернулася додому. Ось тоді почалося щось страшне. Ко­манду зустріли в аеропорту. Скільки було людей, важко сказати. Звідти команда поїха­ла до центру Афін, на Олім­пійський стадіон, який був пе­реповнений. Там планувалося провести офіційне вшануван­ня футболістів. Але автобус з гравцями з аеропорту до ста­діону їхав чотири години. Люди перешкоджали руху транспор­ту, розмальований натовп з прапорами йшов попереду ав­тобуса. Стільки людей на ву­лицях я ще не бачив. Напев­но, всі греки у цей день вийш­ли зі своїх будинків. Це було величезне свято!

Максим КАЧУРІВСЬКИЙ